Лікарні потрібні новітні технології
 
За кілька діб працівники сфери охорони здоров’я відзначатимуть своє професійне свято. За останні кілька років на їхню долю випало чимало випробувань. Посилений режим роботи під час спалахів ковідної інфекції раптово змінився випробуваннями війною. І навіть лікарні, які нині працюють далеко від лінії бойових дій, мають бути готові в будь-який час надати невідкладну допомогу пораненим військовим чи постраждалим мирним мешканцям, евакуйованим з окупованих територій.
 
Війна вплинула на економіку та всі сфери довоєнного життя країни. Але традиційні хвороби не оминають людей і під час війни, тож потреба у плановій лікарській допомозі завжди актуальна.
 
Про те, як працює сьогодні лікарня у Гайвороні, у нашій розмові з генеральним директором КНП «Центральна міська лікарня» Гайворонської міської ради Олександром Анатолійовичем Скрипником.
 
— Олександре Анатолійовичу, дев’ять місяців тому Ви очолили нашу лікарню, залишивши посаду заступника директора департаменту охорони здоров’я Кіровоградської облдержадміністрації. Не було сумнівів у вірності такого рішення чи Ви вже мали якесь уявлення про цей заклад, його можливості?
 
— Знаєте, працюючи в департаменті охорони здоров’я, про Гайворонську лікарню у мене склалася гарна думка в плані перспектив розвитку. Якщо порівнювати з деякими іншими лікарнями в області, де є серйозні проблеми і з кадровим складом, і з матеріально-технічним забезпеченням, то у Гайвороні з цим було значно краще. До того ж, велике значення має і політичний фактор. Якщо місцева влада зацікавлена у поліпшенні надання медичних послуг населенню, підтримує якісь хороші починання, прагне розвитку свого медичного закладу, то й мають бути позитивні результати.
На той час, коли я подавав документи на конкурс, склалася така ситуація, що і місцеві жителі, і міський голова, і депутатський корпус Гайворонської міської ради були зацікавлені в зміні керівництва медичного закладу і вони, можливо, побачили в мені того менеджера, який би дав поштовх для його розвитку.
І от минуло вже 9 місяців, і можна констатувати, що зроблено дуже багато, в тому числі завдяки міській раді. Закуплено нове обладнання і ось цими днями будуть укладені ще договори на закупівлю лапароскопічної стійки для сучасної хірургії, яка спрямована на мінімальну травматизацію пацієнта і скорочення відновлювального післяопераційного періоду до 2-5 днів. Апарат буде використовуватися як для порожнинних операцій, так і для операцій на суглобах, так як є запит від наших фахівців і вони теж хочуть робити сучасні операції в травматології. Цим самим ми суттєво розширимо спектр надання хірургічної допомоги. Але це високотехнологічна робота. Для цього потрібно мати специфічну підготовку.
 
— Але чи є в нас фахівці для такого обладнання?
 
— Знаєте, у нас хірургічний профіль представлений досвідченими людьми, але вже більш старшого віку, тому не знаю, чи вони захочуть додатково навчатися. Та ми прагнемо до омолодження колективу і ось нещодавно я відвідував обласну лікарню, де ми домовилися з завідуючим хірургічного відділення, що він буде готувати хірурга спеціально для Гайворонської лікарні. Ми зустрічалися з цим молодим чоловіком і він дав на це згоду. Йому якраз залишився ще рік для проходження інтернатури і протягом цього часу він буде спеціалізуватися саме на таких операціях. Тож за рік наша лікарня матиме свого фахівця для високотехнологічних операцій.
А поки що, як Ви, мабуть, знаєте, у нас вже декілька місяців працює кафедра хірургічних дисциплін Донецького національного медичного університету. У них є своє обладнання, але лапароскопічну стійку ще не вдалося доставити через бойові дії. Тому згідно нашої угоди про співпрацю вони зможуть працювати на нашому апараті. І це буде і нашою оперативною активністю, і можливістю для наших лікарів отримати досвід.
 
— Які ще зміни відбулися за час Вашого керівництва?
 
— Як вже всі знають, було введено в дію після капітального ремонту з новою добудовою відділення екстреної допомоги. Тут облаштований центр діагностики. Запрацювали комп’ютерний томограф і новий рентгенкабінет. На жаль, коли здійснювали капремонт, не було враховано, що для рентгенкабінета потрібна специфічна вентиляція і без неї неможливо отримати відповідні дозвільні документи. Тому нам довелося ще витратити більше 300 тис. грн і, дякуючи міській раді, вже своїми силами завершили цю роботу. Тож кабінет з новим цифровим обладнанням повністю оснащений. Перенесли у це нове відділення мамограф. Тут функціонують також сучасні апарати ультразвукової діагностики, гістероскоп, фіброгастроскоп з екраном, які були придбані минулого року за кошти, виділені міською радою. Технології йдуть вперед і ми намагаємось докладати зусиль, щоб, як кажуть, не пасти задніх. Зараз період відпусток, але все працює і за бажання пацієнта можна зателефонувати за номером 096-329-00-14 і попередньо домовитись про час обстеження.
 
— Багато людей цікавляться, коли запрацює гемодіалізне відділення?
 
— Справа в тому, що приміщення для нього було підготовлене ще до Нового року. Але, щоб відділення запрацювало, лікарні потрібний від Міністерства охорони здоров’я дозвіл на впровадження медичної практики з нефрології і згідно вимог у лікарні має працювати два нефролога, яких у нас не було взагалі. Зараз у нас працює один фахівець і ще два лікарі проходять відповідні курси. Але чи не найбільше вплинула на це питання російська військова агресія, так як ліцензійний департамент МОЗ зараз не дає ніяких дозволів через закриті реєстри з міркувань безпеки. Тож лише після отримання дозволу ми зможемо укласти договір з Національною службою здоров’я України щодо надання такої допомоги пацієнтам і тоді зможемо отримувати на це відповідні кошти. Такий довгий бюрократичний шлях викликаний, перш за все, заради безпеки пацієнтів. Також, у зв’язку з війною, є побоювання з боку постачальників обладнання, які незадовго перед війною встановили такі апарати в одній із лікарень, і тепер там все зруйновано окупантами. Тому прошу вибачення у мешканців громади, які потребують гемодіалізної процедури, але вся затримка не через нас, а через такі форс-мажорні обставини.
 
— Олександре Анатолійовичу, чи ставили Ви перед собою якісь конкретні завдання, чи, можливо, міська влада — в короткій, у довгостроковій перспективі?
 
— Однією з першочергових задач було переведення поліклінічного відділення до лікарні. Були розпочаті ремонтні роботи правого крила першого поверху під поліклінічне відділення і зараз вони на стадії завершення. Тож невдовзі ми плануємо перевести сюди поліклініку, яка розташована зараз у приміщенні колишньої вузлової лікарні.
Для чого це потрібно? Коли людина звертається до лікаря в поліклініку, після консультації, зазвичай, потрібно зробити якісь лабораторні або діагностичні обстеження. Пацієнту потрібно з центру міста їхати в лікарню, а після обстеження з результатами знов повертатися до лікаря в поліклініку. Там приймається якесь рішення і, якщо потрібна госпіталізація, він змушений знову добиратися до лікарні. Тобто виникає занадто складна схема маршруту пацієнта. В усіх містах давно існує практика розташування поліклінічного відділення в лікарні або поряд із нею.
 
— Справа в тому, що дехто з мешканців громади нарікає на віддаленість лікарні і що без власного транспорту сюди важко дістатися?
 
— На скільки мені відомо, коли поліклінічне відділення запрацює тут, у приміщенні лікарні, міська влада планує переглянути режим руху міського маршрутного транспорту. Тож, думаю, ця проблема буде вирішена.
Крім цього, також стояли завдання щодо відкриття відділень екстреної медичної допомоги та гемодіалізу, про які я вже розповів, і все, що від нас залежало, ми виконали. Було ще одне наполягання міського голови — відсутність звернень до міської ради від мешканців громади зі скаргами щодо медичного обслуговування. Звісно, тут варто враховувати індивідуальні риси кожної людини. Але, наскільки я інформований, зараз наші пацієнти в міську раду практично не ходять. Намагаємося всі непорозуміння вирішувати на місці. Крім іншого, мені здається, люди зараз задоволені тими змінами, які відбуваються тут, на краще.
 
— Війна несе смерть і руйнування. Економіка країна зазнала значного удару. Багатьом українським підприємствам, в тому числі й комунальним, зараз важко виживати. На скільки впевнено нині Ваш заклад себе, так би мовити, почуває?
 
— Ви знаєте, на сьогоднішній день наша лікарня абсолютно самодостатня. Ми сьогодні не просимо коштів, як от інші лікарні, коли засновники змушені виділяти їм на заробітну плату чи ще на якісь поточні потреби. Насправді на сьогоднішній день в багатьох закладах є проблеми з фінансуванням. Ми ж не турбуємо міську владу з приводу цього питання.
 
— А завдяки чому?
 
— На відміну від наших сусідів, у нас законтрактовано 12 пакетів медичних послуг із НСЗУ, за що ми отримуємо відповідну плату. Єдиний пакет, в якому нам відмовили — це за надання медичної допомоги при пологах, тому що НСЗУ перелічило з квітня по вересень минулого року кількість пологів і нам буквально кілька не вистачило до нормативів. На даний час пологове відділення працює за тими ж вимогами, надає всі необхідні види медичної допомоги, але фінансується за рахунок інших джерел, з коштів, які ми заробляємо за іншими пакетами. Втім варто зазначити, що тепер у нас збільшилась кількість пологів, в тому числі і за рахунок внутрішньо переміщених осіб. Маємо хороші відгуки про умови перебування і рівень надання медичних послуг, тож до нас звертаються і з інших сусідніх регіонів. Тобто необхідний норматив у нас уже є достатній, але НСЗУ зараз, у період війни, не приймає заявок.
 
— Пам’ятаю, минулого року лікарня була перед загрозою, що НСЗУ взагалі могла не укласти договори по так званих пакетах медичної допомоги?
 
— Могли. Через те й міська рада виділила додаткове фінансування на придбання необхідного обладнання. Взагалі, з кожним роком вимоги посилюються. Вони стосуються і відповідності приміщень, і медичного обладнання, і кадрового забезпечення. От навесні минулого року дуже гостро стояло питання з анестезіологами. Якщо в лікарні немає чотирьох анестезіологів, значить немає і стаціонарних відділень, або ж вони функціонують за рахунок інших джерел, бо НСЗУ їх не фінансуватиме. Зараз у нас фактично шість анестезіологів, навіть більше за норматив. Але це добре, тому що тепер вони можуть чергувати цілодобово. Якщо ж згадати тему ковіда, то у нас немає лікаря-інфекціоніста. Цю функцію нині виконують терапевти. Не скажу, що гірше, ніж це робив би інфекціоніст, але якщо є такий напрям, як інфекційні захворювання, дуже добре, коли є фахівець з відповідною підготовкою.
 
— Чи змінилося щось у режимі роботи у зв’язку з військовими діями?
 
— Наша лікарня відноситься, та би мовити, до третьої лінії закладів для надання допомоги військовим. Перша лінія — це заклади, куди одразу потрапляють поранені — в реанімацію, на операційний стіл, де їм рятують життя. Потім, коли поранених можна транспортувати, вони потрапляють в лікарні другої лінії, наприклад, в обласні лікарні. А вже третій рівень — коли військовослужбовці потребують реабілітації, вони можуть поступати в такі лікарні, як наша. Досі до нас ще ніхто не звертався, але в нас, на всяк випадок, повністю облаштована у відділенні екстреної допомоги ще одна ургентна операційна, підготовлені чотири столи, де можна надавати медичну допомогу пораненим, зроблений кількамісячний запас медикаментів і медичних засобів. Все це завдяки благодійній, гуманітарній допомозі, тобто зі всіх джерел збираємо запаси, і якщо потрібно буде надавати таку допомогу, ми до цього готові.
З початку війни діяв наказ міністра оборони про заборону планових госпіталізацій, могли працювати лише з невідкладними випадками. Але згодом в таких регіонах, як наш, дозволили працювати в штатному режимі. У нас розгорнуто 150 стаціонарних ліжок і ми свідомо тримаємо резерв, щоб у будь-який момент ми могли прийняти 10-30 поранених.
 
— На сьогодні, мабуть, збільшилась кількість пацієнтів, адже до нас приїхало чимало людей з окупованих регіонів?
 
— Так, загальна чисельність пацієнтів збільшилась. Згідно статистики із 4432 внутрішньо переміщених осіб від 24 лютого по 6 червня до нас по медичну допомогу звернулося 1508 дорослих і 712 дітей, було госпіталізовано 48 дорослих і 17 дітей, і 12 маленьких народилося саме в нашому пологовому відділенні. Але ми не ділимо пацієнтів на своїх, не своїх, з нашої громади, чи з іншої. Всі однаково отримують належну медичну допомогу.
Єдине, на що з цього приводу я б звернув увагу, це те, що за законодавством утримувати лікарню, тобто фінансувати енергоносії, комунальні послуги, інші нагальні потреби зобов’язано суто засновників, в нашому випадку — Гайворонську міську раду. Хоча лікуються люди і з інших громад. От всім відомо, що наша лікарня обслуговувала мешканців колишнього Гайворонського району. Тепер район поділений на Гайворонську і Заваллівську громади, і так вийшло, що лікарня потрапила у підпорядкування Гайворонської міської ради. Але ж люди із Заваллівської громади продовжують тут отримувати медичні послуги. І всі ми знаємо чого нині вартують ті ж енергоносії, обладнання та інше. Думаю, було б справедливо, якби Заваллівська селищна рада теж фінансово допомагала лікарні, можливо, пропорційно до кількості населення. І начебто були домовленості між керівництвом громад з цього приводу, але поки що заваллівці чомусь не квапляться з цим.
 
— Другий рік поспіль нас атакує ковідна інфекція. Як лікарня справлялася з навантаженнями?
 
— Не скажу, як проходили тут перший рік ковідної пандемії, але другий у нас почався восени 2021 року тим, що ми повністю перепрофілювали неврологічне відділення під друге інфекційне відділення і в обох наших інфекційних відділеннях лежали люди, які потребували стаціонарної допомоги, чи з пневмоніями, чи з підтвердженими діагнозами на коронавірусну інфекцію. У пік загострення, здається в листопаді, у нас одночасно лікувалося 70 таких хворих. Крім апаратів ШВЛ у відділенні інтенсивної терапії, у нас ще працювало 29 кисневих концентраторів. Тобто половина хворих потребувала кисневої підтримки. Для забезпечення киснем зверталися по допомогу і до підприємців, і влаштовували благодійну акцію, і самі кошти на благодійний рахунок перераховували. Тому що машини за киснем їздили двічі на тиждень. Одного балона вистачало на 4 години для одного пацієнта. Але відпрацювали, вистояли і я дуже вдячний колективу, що всі з розумінням ставляться до таких викликів.
Ми також зробили спеціальне приміщення біля відділення інтенсивної терапії, де балони тепер зберігаються згідно норм, закупили кисневу рампу, яка дає можливість одночасно приєднувати 5-6 балонів, які цілодобово можуть подавати кисень. До речі, ми цими днями придбаємо ще один апарат, але не ШВЛ, а наркозно-дихальний апарат.
 
— З Нового року відбулося підвищення заробітної плати медичним працівникам, фактично вдвічі. Наскільки відомо, в багатьох закладах з цим виникли проблеми, як Ваша лікарня з цим справляється?
 
— Так, зараз лікарям ми нараховуємо заробітну плату від 20 тис., а середньому медичному персоналу — від 13,5 тис. грн. Але хочу відзначити, що це не за рахунок якихось додаткових джерел фінансування, а за рахунок власних резервів, в основному за ті 12 пакетів від НСЗУ. Так, у перші два місяці я був дещо схвильований, де брати кошти. Але потім все проаналізували, знайшли варіанти і на сьогодні ми, так би мовити, не дотаційні, можемо, навіть, інколи заробити понад свої потреби.
 
— Що маєте в планах на майбутнє?
 
— Якщо говорити про довгострокову перспективу, то тут, мабуть, варто сказати про омолодження колективу, потрібні молоді фахівці, з новими знаннями, щоб запроваджувати високотехнологічні послуги. Бо старші люди все ж таки більш консервативні і щось змінювати у своєму житті не дуже поспішають. А молодь амбітна, прагне до нових досягнень. В цьому напрямку ми працюємо, їздимо, запрошуємо, розсилаємо повідомлення. Вже багато людей приїздили, дивилися, обіцяли. Лікарні також потрібні нові технології, які б при мінімальних витратах забезпечували найкращий результат, щоб наші пацієнти менше їздили по інших містах. Ось у нас є вже такий певний революційний прорив у лабораторній діагностиці, проводимо такі біохімічні дослідження, які не завжди роблять в обласних лікарнях. Це потрібно, щоб люди десь не їздили, не витрачали на це великі кошти. Одним словом, будемо прагнути до нових рівнів. Думаю, в цьому зацікавлені і міська влада, і всі мешканці громади.
До речі, хочу подякувати усім, хто допомагає лікарні. Особлива вдячність місцевим сільгоспвиробникам. Ще не було такого, щоб хтось відмовив допомогти і продуктами харчуваннями та іншими речами. Велика подяка міській раді, депутатам, які справді зацікавлені, щоб медицина в громаді була на хорошому рівні.
Ну а в переддень свята медичних працівників хочу всім побажати міцного здоров’я, добра, скорішої перемоги і миру. А своєму колективу хочу подякувати за нелегку, але дуже потрібну роботу. Ми тримаємося, надаємо достойні для нашого рівня медичні послуги. Здоров’я усім!
 
— Дякую за розмову!
 
Підготував Валерій Незбжицький